Чого у нас нині вдосталь – намагання нав’язати нам суцільний песимізм та невіру. Нам справді тяжко, у нас багато недоліків. Найприкріше, що частина українців гине на фронті, захищаючи мир та спокій на нашій землі, а інша частина, отримуючи за це гроші, щедро сіє «чорноту», і фактично є бійцями фронту інформаційної війни на боці недругів України. Тих, кому наша спроба бути справді незалежними – мов кістка у горлі.
Осмілюсь стверджувати, що на цьому ж боці і ті керівники, обрані чи призначені, хто не може, не вміє, або й не хоче щось змінювати на краще у своєму селі, місті.
У той же час у нас маємо справді багато позитивних прикладів. Наприклад, діяльність очільників громад, де, на відміну від тих же Броварів, бачать перспективу свого населеного пункту , визначали її візію, і впевнено рухаються в цьому напрямку. Найголовніше – у них виходить. Ми будемо розповідати про ці приклади. Причому, вони є і фактично під боком у нас.
Так є, зокрема, у Калинівці Васильківського району. Тут з осені 2015 року працює команда однодумців, котру сміливо можна назвати «вбивцями» недовіри, суцільного песимізму.
Познайомимося ближче з цією командою. Тут справді є про що розповісти і є над чим задуматися. Особливо тим громадам, де мало або й нічого не робиться. Це яскравий приклад нових підходів до управління громадою, дій в інтересах громади.
Під першим номером команди – Юлія Олексенко, молода, тендітна голова селищної ради. У її бригаді – Юрій Шовтенко, Павло Сучок, Святослав Дмитренко, Олена Ладинська та багато інших – депутатів, членів виконкому, активістів. Ці люди наповал вбивають розповсюджувані нині песимізм, течії «всьопропало» та «нічогонеміняється».
Калинівка починає дивувати, викликати позитивні емоції буквально з перших метрів. Екскурсія в селище, а відповідно і фото робилися цієї осені. На в’їзді з боку одеської траси – новенький стадіон. Його відкрили 24 серпня 2015 року. Він примітний не тільки рівненьким газоном. Стадіон має трибуни з пластиковими сидіннями. Причому, одразу поставили на 300 місць. Здалося мало – цього року додали ще 150. У 2016-му поставили воркаут-майданчик. Вже виготовлений проект на облаштування тут будиночків для роздягалень, душових.
Розумієте, – запально говорить Павло Сучок, активіст футбольного і спортивного руху не тільки у Калинівці, але й загалом на Васильківщині, – у нас 25 років не було свого стадіону. Наші команди грали на чужих полях, а тепер – подивіться самі, який красень. Тепер до нас усі просяться.
…Їдемо далі. І не розмовляти про справи насущні у кабінеті селищного голови. Ми будемо бачити на власні очі, щупати своїми руками, що вже зроблене і що робиться у Калинівці. Зразу попереджаю: дуже часто зустрічатиметься словосполучення «всього за рік», «в цьому році» і особливо часто – прислівник «вперше».
Другий об’єкт, котрий не може не викликати захоплення – розчищене водоймище у парку Слави та облагородження усієї території навколо нього. Фактично тут було болото, куди скидався увесь непотріб – пляшки, шини тощо. На місці освяченого нещодавно хреста – 14 жовтня – мали справжнісінький смітник. Тепер калинівці вже розповідають нетутешнім про красивенне озеро та парк. Бювет зробили зі скважиною у 100 метрів. До речі, ще один бювет облаштували у іншому сквері – Центральному. Теж лише за рік, довели його до стану, що люди заносять його до категорії місцевих перлин. І це не є перебільшенням.
«Асфальтування тут не бачили років 50…»
…Калинівку розрізає на дві нерівні частини залізниця. Вони не рівнозначні і за розміром, і за розвитком. Багато-багато років на меншу частину , де проживає приблизно тисяча мешканців фактично 8-тисячного селища, влада особливої уваги не звертала.
Знаєте, ми цього року заасфальтували доріг вже на 2 мільйони гривень, – радісно розповідає про зроблене ще один член команди Юрій Шовтенко. – Так от, в цьому районі Калинівки є провулки, де ніякого ремонту доріг, а тим паче асфальтування не бачили 50 років.
Незабаром частина селища, зовсім не обласкана раніше увагою, вже має і свою перлину – сквер біля школи №2. Із самим проектом кожен бажаючий міг ознайомитися з борда, розміщеного на стіні школи. Тут облаштували спортивний майданчик, сюди перенесли дитячий, безкоштовний wi-fi, стоянка для автомобілів тощо. Облаштували ще один бювет. І- відеоспостереження. До речі, по селищу вже розташовані 24 відеокамери, а планують довести їх кількість до …200. До речі, поліції відеоспостереження допомогло розкрити вбивство та кілька крадіжок.
Це дуже показово для Броварів, де з літа тривають одні наради та розмови про необхідність поліпшити безпеку у місті, відбулась презентація різних систем відеоспостереження, а віз і нині на тому ж місці. Тобто, ні встановлених камер, ні інших заходів, які б сприяли спокійнішому життю міста немає.
…Тим часом попереду у нашої подорожі Калинівкою ще, як мінімум, два цікавих і показових об’єкти. Колишнє приміщення селищної ради перевтілюють серйозно, масштабно – під музей другої світової війни. Цим переймається, а точніше втіленням ідеї живе Юрій Шовтенко, він ще й керівник місцевого військово-пошукового клубу, фанат цієї справи.
Юрій Володимирович також директор створеного нами нещодавно комунального підприємства «Інформаційно-просвітницький центр», – долучається до розповіді 31-річний селищний голова Юлія Олексенко . – І ми це зробили, окрім інших завдань, аби два наші музеї були саме нашими, калинівськими, а не пішли під область.
Окрім цього музею, який вже вражає до його відкриття зібраними експонатами, і, повірте, стане ще однією візитівкою селища, та, певно, й не тільки селища, створюється й інший – Музей старожитностей, розташований у центрі.
«Тату, до літнього кінотеатру на мультик…»
Тим часом Юрій Шовтенко вже реалізував один проект. Цього року вперше працював тут літній кінотеатр, який збирав на перегляди мультфільмів по 200-300 чоловік. Транслювалися також футбольні матчі, бокс.
Проект для місцевого кошторису не дуже затратний, але вартий того. Ви бачили б, якими задоволеними залишаються діти. А цікаво і втішно те, що й батьки приходять разом зі своїми доньками та синами дивитися мультики, що має й виховний ефект, – розповідає Юрій Володимирович.
Про дітей у Калинівці мова особлива. Тут, кажуть, їх багато і, на щастя, кількість їх зростає. З Калинівки не їдуть. Навпаки – сюди приїздять на постійне місце проживання. Є проблема з кількістю у дитсадку. Але вже реалізується проект добудови приміщення до школи, де будуть ще дві групи. Розширюють Центр дитячої творчості, де є групи вокалу, малювання, баяна, скрипки тощо.
Повним ходом нині у центрі селища йде реконструкція ще одного приміщення – старої котельні. Незабаром його відкриють, і тут розташовуватиметься районна ДЮСШ. Ремонтують за кошти місцевого бюджету.
Слава Богу, колишню котельню не встигли продати. Бачите, тут велике приміщення,- проводить екскурсію пані Юлія. – ми зробимо чотири зали, в тім числі й для фітнесу. Зрозуміло, будуть душові, роздягальні. Тобто, в цивілізованих умовах займатимуться спортом і наші діти в першу чергу, і дорослі. До речі, у Калинівці сильна школа тхеквондо, дзюдо.
А ще селище носить своєрідне чемпіонське звання. Принаймні у Васильківському районі. Калинівку можна сміливо називати селищем дитячих майданчиків. Їх тут – більше 20-ти. У 2016-му поставили ще два. Відпочивати приїздять сюди батьки, бабусі з дітьми з навколишніх сіл, часті гості з Василькова.
Спорт, видовище, відпочинок. А як щодо хліба?
У Калинівці 22 багатоквартирних будинків. Найгостріша проблема – заміна старих дахів. У селищній раді, аби ніхто не перетягував ковдру на себе, як то було раніше, після обговорення створили список черговості їхнього ремонту. Річ коштовна. Заміна лише одного забирає із бюджету десь 800 тисяч. Цього року вже два будинки отримали новий дах.
Селищна рада пішла на здешевлення вивезення сміття від мешканців приватного сектору. Якщо собівартість складає 36 гривень, то людина платить 25 з обійстя. Решта – дотація комунальному підприємству «Калинівка-благоустрій» з бюджету.
Мешканцям Калинівки стало набагато легше вирішувати свої паперово-важливі проблеми. Цього року до штату селищної ради ввели декілька нових посад, котрі дозволяють тепер людям не їздити до Василькова, – реєстратор речових прав, реєстратор місця проживання, спеціаліст з архітбудконтролю, є юрист. Реконструюють будинок, де надаватимуть увесь комплекс адміністративних послуг. Туди ж переїде і селищна рада. А в нинішньому облаштують поліклініку. Що стане особливо актуальним, коли Калинівка стане адмінцентром майбутньої об’єднаної громади.
Чужого не треба, але й свого з рук не випускають
Головним наповнювачем бюджету селища, а він складає 15 мільйонів на рік, є земельний податок. Але керівництво громади використовує й інші законні джерела поповнення казни. Завдяки активній роботі депутата облради Владислава Одинця, який є і головою РДА, з обласного бюджету вдалося залучити на реалізацію калинівських проектів розбудови соціальної інфраструктури 6,5 мільйонів гривень.
Використовують й інші можливості заробити кошти. Наполегливість, непоступливість у відстоюванні інтересів громади дозволила вперше за історію Калинівки отримати до бюджету крупну суму пайового внеску, що передбачено законодавством. Кілька разів тривали кількагодинні перемовини з керівництвом «Епіцентру», поки вдарили по руках. Від введення в експлуатацію об’єктів логістичного складу компанії бюджет загалом отримає 7,6 (!) мільйонів гривень (порівняйте з броварськими справами щодо пайового внеску – http://www.groza.org/news/000-grn-stilky-otrymaly-brovary-payovyh-vneski… )
Найголовніший чинник революційних змін – команда, взаєморозуміння та патріотизм
Про своєрідну революцію тут говорять самі мешканці Калинівки – мовляв, за 25 років не було зроблено скільки, стільки лише за один рік.
Нам такий прорив вдався і вдається з однієї причини – у нас є команда однодумців. А ще ми вибрали багатовекторність розвитку. І на кожен напрямок підібрали спеціалістів, людей небайдужих, – каже Юрій Шовтенко.
Практично ми йшли однією командою на місцевих виборах 2015 року, – додає голова селищної ради Юлія Олексенко. – І десь 80 відсотків здобули мандати. Тому у нас одне бачення розвитку Калинівки. Ми часто дебатуєм, але якщо вже ухвалюємо рішення, то рухаємося динамічно. І тому у нас виходить.
У першому номері заснованої цього року газети «Калинівський вісник»,бо тут розуміють важливість інформування населення про те, що вже зроблено у селищі і що відбуватиметься, Юлія Олексенко сказала калинівцям: «Роблю Калинівку безпечним, чистим і затишним місцем, яке наблизить селище до європейських стандартів».
Схоже, у команди, котру створила навколо себе молодий керівник, це вдається. Вдається доводити кожен проект до логічного завершення, вдається ефективно, з користю для людей використовувати бюджетні кошти. До речі, спеціалістів тут регулярно преміюють, таким чином реально збільшивши розмір заробленого. «Ми зацікавлені, щоб у владі працювали фахівці. А за півтори тисячі гривень сюди ніхто кваліфікований не піде. На сьогодні наші працівники мають досить гідну зарплату», – коментує голова.
Калинівська команда продовжує успішно «вбивати» невіру в зміни на краще. Вона, отримуючи задоволення від роботи, реалізує нинішні проекти і працює над розробкою інших. Як то: дуже важливий і водночас непростий – розширення очисних споруд, облаштування лісопаркової зони тощо. Іншим словом, створенням умов для комфортного проживання у Калинівці. Звідси й зараз ніхто не хоче виїжджати, а в найближчому майбутньому – й поготів.
І причина таких помітних всій громаді змін ще й у тому, що тут живуть і працюють просто небайдужі люди, просто патріоти свого селища…
Джерело: http://groza.org/
Анатолій Гаркуша
Проекти Калинівки і вартість реалізації. 2016 рік:
- Ремонт дахів – 1,5 млн.грн.
- Сквер біля школи №2 – 1,3 млн.
- Сквер «Центральний» – 1,5 млн
- Розчистка озера, благоустрій – 1,25 млн.
- Бювети – 1,1 млн.
- Ремонт, асфальтування доріг – 2 млн.
- Дитячі майданкичи – 250 тисяч
- Спортивне обладнання – 60 тисяч
- …тощо
